Якою має бути реабілітація після інсульту

19 Листопада 2020

Згідно з офіційною статистикою, в Україні щороку стається 120-140 тисяч мозкових інсультів. Понад третина з них — у людей працездатного віку, і лише близько 10% осіб, які пережили інсульт, повною мірою повертаються до повсякденного життя, яке було до інсульту. Чому так? Фактично одразу після інсульту людина потребує комплексної реабілітації, чого, на жаль, в переважній більшості випадків в Україні не відбувається.



Інсульт може мати такі наслідки:

Через різні ураження мозку, часом люди мають наново навчатися робити рутинні речі — одягатися, тримати ложку, чистити зуби, їсти. Звісно, головне бажання кожного пацієнта з діагнозом інсульт — стати таким, як був раніше, чому й має сприяти процес реабілітації. Однак, й досі існує чимало хибних уявлень щодо того, як відбувається відновлення людини.

Наприклад, поширена думка, що в перші дні чи навіть тижні після інсульту пацієнти мають лежати не рухаючись, їм категорично не можна сидіти, вставати чи ходити. І тільки за три місяці починається реабілітація, що складається винятково з масажів та водних процедур.

Насправді ж реабілітація починається в стаціонарі одразу після стабілізації стану пацієнта (як правило, на другий-третій день від початку захворювання). Звичайно, високі температура та тиск, зневоднення, сильна задишка чи тяжкі порушення серцевого ритму можуть бути перешкодою для початку активних реабілітаційних дій. Але це аж ніяк не означає повну нерухомість та потребу у спокої.

Крім цього, відсутність рухів може загрожувати пролежнями. До слова, при них не можна використовувати спиртовмісні рідини, адже вони ще більше висушують шкіру і провокують подальші пролежні. Інші наслідки — це формування контрактур (тобто обмеженням природної рухливості суглобів), закрепи, запальні процеси, пневмонія. Особливо небезпечним в такому стані є виникнення незворотних порушень у роботі мозку.

У відновленні дуже важливий час.

Американський невролог Каміло Гомез 1993 року сформулював фразу, яка вже більше за чверть століття є головним правилом лікування інсульту: “Час — це мозок!”. Адже що довше затримується початок терапії, то меншим є шанс на її успіх.

Коли відбувається гострий ішемічний інсульт, у мозку щохвилини гине приблизно 1,9 млн нейронів. Якщо людина вчасно не отримала допомогу, то протягом однієї години втрачається стільки ж нейронів, як майже за 3,6 року звичайних процесів старіння. Тому всі заходи, які застосовують в перші години надання допомоги пацієнту з інсультом, спрямовані на відновлення кровотоку до уражених ділянок мозку та профілактику подальших ускладнень.

Протягом перших 24-48 годин після інсульту важливо оцінити можливості їхнього проведення, а також визначити цілі та прогнози щодо стану пацієнта завдяки спеціальним шкалам (наприклад, оцінка ризику порушення ковтання, утворення пролежнів, падіння, а також оцінка рівня мобільності та самообслуговування тощо).

Хто проводить діагностику?

Обстеження пацієнта проводять фахівці мультидисциплінарної реабілітаційної команди. Окрім лікарів, які мають спеціальну підготовку, медичних сестер та соціальних працівників, до неї мають входити:

Фізичні терапевти. Вони займаються коректною мобілізацією пацієнта, його позиціювання в ліжку, аби уникнути пролежнів та спастичності (гіпертонусом м’язів та підвищеною активністю сухожильного рефлексу), відновленням рухів, сили м’язів, ходьби, координації, виконанням дихальних вправ, а також підбирають засоби пересування (візки, палиці, ортезування).

Ерготерапевти допомагають відновити навички самообслуговування (одягання, вживання їжі, гігієнічних процедур), займаються адаптуванням житла.

Логопеди виявляють порушення ковтання та працюють над його відновленням, займаються відновленням мімічної мускулатури обличчя при паралічі, а також втрачених функцій мови та мовлення, письма, читання.

За потреби до складу цієї команди можуть бути залучені дієтологи, психологи, рекреаційні терапевти, які займаються організацією дозвілля пацієнтів, і піклувальники. Незамінними членами цієї команди є сім’я, друзі і, звісно, сам пацієнт.

Які є етапи реабілітації після інсульту:

Чому важливий ранній етап реабілітації? Завдяки раннім втручанням фахівці дають змогу пацієнту активувати когнітивні, рухові, емоційні, мозкові функції, що надалі дозволить йому краще адаптуватися до нових умов життя та зменшити ризик виникнення психічних розладів, як-от депресії.

Численні ускладнення при інсульті є наслідком недостатнього рівня рухової активності. Наприклад, згідно з рекомендаціями експертів Національного інституту здоров’я і досконалості допомоги (NICE) Великої Британії, фізична терапія в ранні терміни після інсульту — мінімум 45 хвилин фізичної терапії щодня п’ять днів на тиждень — є оптимальною та сприяє покращенню загальних результатів відновлення.

Для відновлення автономності людини, протягом реабілітації важливо займатися вправами на відновлення навичок:

До протоколів з надання медичної допомоги при інсультах обов’язково включено розділ “Реабілітація”. Крім цього, в Україні є окремий протокол з фізичної реабілітації пацієнтів після інсульту для спеціалістів з фізичної терапії.

Як оцінювати процес відновлення?

Для кожного пацієнта складається індивідуальна реабілітаційна програма. Її цілі мають відповідати “розумному” SMART-формату. Це — абревіатура англійських слів Specific, Measurable, Achievable, Relevant, Time bound, що означає, якими мають бути ці цілі. Тобто конкретними, вимірюваними, досяжними, реалістичними та обмеженими в часі.

Наприклад, замість бажання “я хочу ходити”, людина ставить перед собою конкретну мету: “Я завтра дійду до магазина за 200 м”. За якийсь час фахівці реабілітаційної команди оцінюють, чи справляється пацієнт з досягненням цілей програми відновлення і виставляють нові, намагаючись зробити процес реабілітації безперервним у часі.

Для об’єктивного оцінювання стану пацієнта існує чимало шкал. Це дозволяє швидко орієнтуватися в ситуації фахівцям різних спеціальностей, які беруть участь в лікуванні та реабілітації пацієнтів. Ці дані допомагають при направленні на медико-соціальну експертизу, а також допомагають зрозуміти специфіку щодо догляду за людиною та запобіганню ризиків. Найчастіше використовують шкали Ренкіна та Бартела.

Наприклад, оцінка 3 бали за шкалою Ренкіна означає, що у людини збережена здатність ходити без сторонньої допомоги, 4 бали означає нездатність ходити без сторонньої допомоги і самостійно задовольняти фізіологічні потреби, 5 балів — це пацієнт з тяжкою інвалідністю, який потребує постійної допомоги.Індекс Бартел оцінює те, наскільки впевнено та автономно людина поводиться в певних ситуаціях, наприклад, при одяганні, купанні, користуванні сходами тощо.

Запорукою гарних результатів у процесі відновлення є мотивація самого пацієнта та його позитивний психологічний стан. Часто на тлі захворювання людина важко переживає власну безпорадність та втрату звичних функцій. Особливо часто це стається з людиною, яка вела насичену та соціальну діяльність. А близько 30% людей, які пережили інсульт, поміж інших ускладнень можуть мати депресію.

Людині слід пояснити, що повернення до звичайного укладу життя відбудеться не одразу. Це поступовий процес, у ході якого необхідна підтримка рідних та близьких, психолога або психотерапевта, а також допомога у форматі “рівний рівному”. Коли людина спілкується з кимось, хто успішно подолав свій шлях до відновлення, вона може отримати сили та мотивацію пройти й свій шлях також.

Перечитайте цю інформацію, збережіть її та поділіться зі своїми близькими. А також почитайте як запобігти інсульту та що робити, якщо він все ж трапився.

Що більше знань ви матимете про інсульт, то краще зможете йому запобігти чи у випадку інсульту — знати як діяти, аби мати змогу швидше повернутися до повноцінного життя.

Дякуємо за допомогу Yuriy Flomin та Maryna Gulyayeva!

поділитися